Храм добра і науки

2019-09-01

«Школа…Вона була, є і буде…

Колиска розуму людського, кузня духу народного,

поводир у безкінечності світовій.» (О. Духнович)

Все найголовніше в житті людини починається зі школи. Хтось називає її храмом добра і науки, хтось – колискою дитинства, гаванню, скарбницею науки і добра… Та однозначно: школа – це щось більше, ніж місце, де ми отримуємо освіту. Недарма, дорослі кажуть, що шкільні роки – це найкращий час в їхньому житті.

Школа це не просто будівля. Насамперед, це – дух, пам’ять, традиції, наступність поколінь. Це світ, в якому ми живемо, це місце, що стало рідним, своїм. Адже тут ми не тільки проводимо значну кількість свого часу, тут ми вчимося, осягаємо знань. Усвідомлюючи важливість цього процесу не можна не бути вдячним школі і не називати її другою рідною домівкою. І кожен з нас мріє, щоб у цьому домі було тепло і затишно, надійно і спокійно. Цей затишок у школі створюють учителі, які є її серцем.

В свої теплі обійми прийняла мене, маленьку, Глибоцька школа № 1. Тоді вона називалась саме так. Уже тепер цей навчальний заклад гордо називається Глибоцькою гімназією. Наша гімназія справді неповторна. Тут свято бережуть традиції і водночас завжди відкриті для змін. Школа - світла, красива. Нещодавно її було відремонтовано, створено сучасні міні-зони для школярів. Моя гімназія - освітній Дім, де панують завжди натхненна творча праця, високі думки, прагнення, злагода, віра, надія, любов.

Минають роки, змінюючи все на своєму шляху, до школи поспішають діти випускників, діти їхніх дітей... Проте одного не зможе змінити час: вчительської любові до своїх вихованців, їх відданості своїй справі, бажання передати всі свої знання тим, хто з допитливими очима переступив поріг рідної школи. У нашій школі працюють прекрасні талановиті вчителі. Вони кожного дня сіють зерно знань у наші душі, відкривають Всесвіту, готують до дорослого життя, радіють і сумують разом з нами, вислуховують секрети та дають поради…

Коли вчимося, то з нетерпінням чекаємо канікул, особливо літніх. Але пройде місяць і починаєш сумувати за рідною школою, вчителями і друзями. Так нудьгують тільки за рідним домом…

Вже першовересень нас кличе у дорогу,

І поспіша до школи дітвора.

Нехай летять роки й століття,

Але до знань дорога лиш одна!

Божеску Міхаєла 7-Б клас